Дуже важко боротися зі стереотипами, які формувалися протягом усього нашого життя. Саме тому багато з тих, хто хоче відкрити для себе світ мікродозінгу, сумнівається в безпечності вживання червоного мухомора. Адже все життя нам говорили, що це смертельний гриб.
Насправді, зафіксованих летальних випадків після вживання мухомора за останні 100 років спостереження ви не знайдете (давніші дані не фіксувалися, про них немає сенсу вести мову). А для отруєння грибом необхідно з'їсти його в сирому вигляді величезну кількість, чого, звісно ж, ніхто при здоровому глузді робити не збирається.
Досліджень про вплив червоного мухомора ще мало. Але ми зібрали для вас в одному матеріалі найвідоміші та найдостовірніші дані про застосування гриба та його дію на організм.
Дослідження та публікації про вплив червоного мухомора
Ще в попередніх століттях науковці акцентували увагу на користі вживання червоного мухомора та порівнювали його з маніоком – рослиною, яку активно вживають у Південній Америці. Зокрема, таку схожість наприкінці XIX століття виявив французький лікар Фелікс Архімед Пуше. На думку дослідника, як і маніок, червоний мухомор слугує для організму людини джерелом вуглеводів та інших поживних речовин. Але також вони збігаються в необхідності попереднього проведення детоксикації. Перед вживанням і червоний мухомор, і маніок потрібно очистити від токсичних компонентів, потенційно здатних спричинити отруєння.
На початку XXI століття Північноамериканська Мікологічна Асоціація надала офіційні відомості, в яких зазначено, що впродовж попереднього століття жодна людина, яка вжила в їжу червоний мухомор, не загинула. Останній летальний випадок, що стався після вживання цього гриба, зареєстровано наприкінці XIX століття. Дозування умовно вважається смертельним, якщо воно передбачає вживання свіжого червоного мухомора в кількості не менше 20 штук.
У 1980 році об'єктами досліджень багатьох учених стали іботенова кислота і мусцимол – основні компоненти цього гриба. Численні лабораторно-клінічні експертизи засвідчили – зазначені речовини не чинять на організм токсичного чи іншого шкідливого навантаження. Тому і "безіботеновий" мухоморний мікродозинг безпечний для здоров'я і життя людини, і навіть корисний – для корекції психоемоційного стану.
1993 року японський інститут харчування представив метод обробки червоного мухомора, який виводить токсичні речовини з гриба. У сучасній Японії Amanita muscaria дозволена до вживання.
У 2002 році неврологи зі США опублікували наукову роботу про ефективність мікрочастинок, що містять мусцимол, проти фокальних нападів, які викликані пілокарпіном. У своїх працях вчені акцентували увагу на тому, що мусцимол здатний зменшувати інтенсивність судом, знижувати ступінь вираженості гістологічних ефектів.
У 2009 році латвійські вчені медичного факультету латвійського університету провели дослідження, яке довело ефективність червоного мухомора для поліпшення когнітивних функцій. Вони представили доповідь, де обґрунтували, що мусцимол є агоністом найважливішого нейромодулятора мозку – гамма-аміномасляної кислоти. Він покращує здатність до запам'ятовування інформації, навчання, отже – має перспективу застосування для лікування різних дисфункцій мозку (наприклад, хвороби Альцгеймера).
У 2018 році інша група фахівців провела експеримент, суть якого полягала у введенні мусцимолу в епілептичний осередок мозку пацієнтів, які хворіють на лікарсько-стійку епілепсію. Результати, отримані після цієї маніпуляції, дали змогу зробити висновок: іботенову кислоту не можна віднести до групи нейротоксинів. При цьому встановлено – зазначений компонент не шкодить паренхімі головного мозку, не перешкоджає терапевтичному процесу, спрямованому на купірування і профілактику розвитку епілептичних нападів.
У 2019 році токсикологи з Болгарії представили роботу про вплив екстракту Amanita muscaria на різні моделі нейротоксичності in vitro на субклітинному і клітинному рівнях. У ній фахівці акцентують увагу на тому, що мусцимол не викликає звикання і, зокрема тому, слугує альтернативою прийому психотропних медикаментів (зокрема, нейролептиків, антидепресантів).
У 2021 році фахівці лабораторії Торонто провели 2-тижневі преклінічні дослідження, спрямовані на визначення пероральної токсичності екстракту червоного мухомора. Експеримент проводили на щурах, що дало змогу отримати коректні дані. Дослідження відбувалося на замовлення компанії Psyched Wellness Ltd. Після інтерпретації результату експертизи зроблено висновок: мусцимол, що впливає на організм, нешкідливий і не викликає побічних ефектів.
Щоб встановити у тварин показники терапевтичного вікна, вивчалися класичні дані – вага, приріст маси тіла в нормі, споживання корму, показники крові, маса органів. Після дослідження, спрямованого на визначення впливу мусцимолу на організм, фахівці встановили: жодних ускладнень не виникло, і кожен вивчений параметр відповідав нормі.
Надалі з ініціативи компанії Psyched Wellness також було проведено преклінічні експертизи (кінець 2021 - початок 2022 року). Тривалість дослідження становила 3 місяці. Їхні результати також дали змогу переконатися в нешкідливому типі впливу мусцимолу (і, відповідно, мухоморного мікродозінгу) на організм. Висновки, зроблені після цієї експертизи, відповідають тим, які були отримані після 2-тижневого аналізу. Встановлено: мухоморний мікродозінг забезпечує здоровий, повноцінний сон, поліпшення психоемоційного стану та зняття напруги.
На законних підставах препарати, виготовлені з червоного мухомора, застосовують у США та Канаді (з 2022 року), Данії, Нідерландах, Італії, Японії, Норвегії та інших країнах.
Висновок
Як бачимо, черговий сплеск інтересу до червоного мухомора і його властивостей почався на початку XXI століття. Досліджень поки що мало, але всі вони демонструють безпечність компонентів гриба. У багатьох країнах його складові використовують у харчових добавках, БАДах і ліках. Мікродозінг безпечний, якщо ви дотримуєтеся всіх рекомендацій. Ознайомитися з інструкцією з мікродозингу ви можете тут, а придбати сушений червоний мухомор тут - https://muhomornya.com/
